Вечір та ніч напередодні дня Андрія вважають часом хорошим для ворожіння на кохання та шлюб. Щоб схилити святого покровителя на свій бік, весь день перед ворожінням гуцулки дотримуються посту, а на Андрія ставлять в церкві свічку перед образом святого. На Закарпатті в деяких селах лише наступної ночі вдаються до ворожби, а в церкві вдень намагаються доторкнутися (непомітно) до риз священика. Ходить повір’я, що лише так буде правдивим усе наворожене.
В селі Дравці біля Ужгорода в ніч на Андрія дівчата «замовляють пророчі сни» – кладуть під подушку невеличку скалку, відірвану від дерев’яної хвіртки. Вірять, що їм насниться суджений цієї ночі. В Мукачівському районі в с. Грабово на ворота ставлять гребінь у передсвяткову ніч. Зранку дівчата розглядають волосся, яке залишилось на гребені, – в нареченого має бути таке ж. Хлопці ж часто висміюють дівчат, знаючи цей звичай, і вичісують гребенем тварин.
В Хустському та Виноградівському районах є інший цікавий обряд: дівчина повинна їсти яблуко від Андрія і аж до Різдва, лише по разу кусаючи його кожного дня, щоб побачити потім образ свого судженого. Зранку на Різдво треба налити воду в миску і в ній покажеться лик майбутнього чоловіка.
В закарпатському селі Фогораш до магічних ритуалів на Андрія ставляться дуже серйозно. Тут з допомогою «андріївської» ватри «замовляють» любов. Дівчата виходять до вогнища опівночі і дмуть на поліна, кажучи: «Диме-димочку, в Андрієву ночку в шпорі не чади — у комин іди, лети над порогом до милого мого, любість у груди йому надихни і серце до мене його приверни! Застели му білий світ мною, аби не мав без мене спокою, мною одною лем жив і мене одну лем любив!».
Не лише дівчата гадають на кохання в закарпатських селах, але й парубки. На Іршавщині та Мукачивщині влаштовують гру, сходу на стародавню «Калиту». Печуть і підвішують до стеля медяний коржик. Хлопці мають підскочити і відкусити шматочок, лише після цього їх допустять до ворожіння. Наливають мед на дно миски і кладуть туди перстень. А парубок має дістати перстень губами, не вмочивши в мед носа. Вважають, що хлопець, який пройде це випробування, ожениться і буде щасливий у шлюбі.
Звичаї Карпат дозволяють ворожити на Андрія і жінкам в шлюбі. Але лише на любов свого чоловіка. Горяни вірять, що добрі господарі цього дня повинні дотримуватися певних обмежень, щоб в господарстві велося. Ґаздині не шиють і навіть не беруть в руки голки – «аби не зашити узиці курям, бо нестися не будуть». Ґазди не ходять до вуликів, бо «бджоли злитись будуть і роїтись не будуть».