Хліб здавна є символом добробуту та гостинності. Його вшановують, як святиню, і називають “святий хліб”. Навіть крихти чи маленьки уламки хліба не можна викидати, а треба віддавати птаха та тваринам.
Хлібом-сіллю зустрічають гостей, без нього не. обходиться жодне свято. Обрядовий хліб — це і весільний коровай, і паска, і святкові калачі, і вареники, і млинці, і калита, і різдвяна кутя.
Рушник — один з найдавніших символів. Смуга, полотна з витканими на ній знаками-оберегами захищає людину від лиха. Рушниками накривають хліб на столі, хлібну діжку після випікання хліба. Коли син вирушає. у дорогу, мати дарує йому рушник – на щастя, на долю.
Яйце-писанка являється символом весняного відродження природи. Кожна писанка — це маленький світ. На ній намальовані і знаки сонця, і не бо з зорями, і древо життя з оленями й птахами, і засіяне поле… Цими та іншими символічними знаками на магічному яйці людина кличе, до себе тепло й добробут.
Свіча — один з оберегів українського народу. До вогню було особливе ставлення, його вшановували, зверталися до нього з пошаною. Свіча мала значення оберега. Вона допомагала у народній медицині, у ворожіннях, відвертала лихо, відганяла нечисту силу. У Києві ще з дохристиянських часів у вересні відбувалося Свято Свічки. На ньому вшановували свічку і обрядовий вогонь.
Вінок — це символ дівоцтва, знак долі і життєвої сили. На Україні вважали, що вінок — це оберіг, який захищає дівчину від недоброго ока та нечистої сили. Тому у вінок вплітали не тільки квіти, а й магічне зілля і часник.