Поширені техніки вишивки: хрестик, кривулька, цирка, виколювання, обмітування, петлевий шов та ін.

До поширених технік української вишивки у Закарпатті відносимо хрестик.

Зміст

Хрестик.

Хрестик – давно відома у Закарпатті техніка вишивання, що найбільшого поширення набула на початку XX ст. Особливо популярною хрестикова техніка вишивання стала у долинян, між містами Мукачевом і Свалявою та в їх околицях. Це частково пов’язано з появою друкованих зразків вишивок, популяризацією її через гуртки і школи та через її відносну легкість й універсальність виконання. Своєю універсальністю вона доволі легко витісняла традиційні техніки вишивання. Її поширення вплинуло на формування орнаментальних мотивів та способи оздоблення народного вбрання. Хрестик витісняв і монохромний колорит вишивки, бо дозволяв вводити нові кольори і при цьому не порушувати заданої композиції візерунку, але доволі сильно змінював загальне звучання колориту. Мобільність хрестикової техніки породжує необмежені можливості у створенні різноманітних геометричних та рослинних композицій. Ця невибагливість і незалежність від матеріалу та порівняно легке виконання стали причиною широкого розповсюдження цього способу вишивання. Хрестик дав можливість утворювати практично будь-яке зображення без зайвої стилізації, лише спрощенням силуету орнаментального мотиву. Бойки Воловецького району цю техніку називають «на зернята». Воловецький хрестик вирізняється дрібним щільним виконанням стібків хрестика. Відомо кілька різновидів вишивання хрестиком: хрестик прямий, хрестик косий та напівхрестик. Косий хрестик найпоширеніший. Його вишивають двома перехресними діагональними стібками. При цьому рахуються нитки основи полотна. Всі верхні стібки лежать в одному напрямку, нижні – в іншому. Спочатку вишивають півхрестики (косі лінії) з рахуванням ниток 2×2 або 3×3 на всю довжину, а потім, повторюючи ті самі рухи, накривають їх ниткою, яку кладуть у протилежному напрямку. В іншому випадку вишивають повністю хрестиком цілий ряд, або довільно розсипають його, формуючи орнамент візерунку. У Закарпатті набув поширення прямий хрестик. Його ще називають «ретязь». Він характеризується двома косими стібками, які перетинаються на лицевому боці вишивки, а на зворотному боці утворюють стібки прямих ліній. Прямий хрестик можна впізнати лише з вивороту. При його вишиванні сторони стібків кладуть паралельно ниткам основи та пітканню полотна прямого переплетення. Хрестиками суцільно вишивали полотно уставок жіночих сорочок на закарпатській Гуцульщині. Тут поширений дрібний хрестик, що нагадує мініатюрні гобелени. Долиняни басейну ріки Тур’я вишивають дещо більшими хрестиками. Ними не заповнюють суцільно тло вишитого виробу. З середини XX ст. зрідка зустрічається болгарський хрестик, яким оздоблювали настінні килими. Він за формою схожий на зірку, що утворюється подвійним перетином звичайного хрестика і фактично є поєднанням прямого та косого хрестиків.

Виколювання.

Виколювання. Цю техніку ще називають «колення». Найчастіше виколювання використовують в облямуванні ромбоподібних мотивів, у центрі яких вишивають гладдю переважно розети та зірки. При виколюванні утворюється прозора сіточка з отворів, які виконуються затягуванням ниток основи і піткання. Два однакових стягуючих стібки кладуть двічі по основі, потім двічі по пітканню. Так з чотирьох сторін кожного отвору стягують нитки полотна. Техніка виколювання була поширена в одяговій вишивці білим по білому. Вона була популярною у бойків та у долинян Тячівського району.

Поверхниця.

Поверхниця – це техніка вишивання, при якій вишивальна нитка відповідно до узору щільно застеляє шов у вертикальному напрямі справа наліво. На лицевому боці стібки вертикальної нитки є вертикальні, а з виворотної – горизонтальні. Поверхницею називають візерунки, які за зовнішнім виглядом нагадують низину, а за технікою виконання – набирування. Цю техніку поєднують з гладдю та різноманітними швами: ланцюжком, хрестиком, кіскою, плетінкою, ретязем та ін. Поверхниця найбільш поширена у долинян Тячівщини й Хустщини.

Цирка.

Цирка – вид одинарного чи подвійного мережаного шва, зробленого на місці висмикнутих ниток основи полотна. Нею найчастіше оздоблювали та підрублювали рукави і подолок сорочок. Вишивали «цирку» різними кольорами, але найчастіше білим і світло-жовтим. З лицевого боку вона утворює кілкове (прямі рисочки стібків) зображення швів, а з вивороту – косе. Найбільш поширеною «цирка» була у долинян Тячівщини та Хустщини.

Кривулька.

Кривулька – одинарна вишивана ламана лінія, яка в орнаментиці виконує допоміжну роль, або використовується як самостійний декоративний шов. Вишивати «кривульку» можна як однобічно, так і на два боки. Її вишивають різними способами. Вишиваючи однобічну «кривульку» на лицьовому боці тканини, отримують ламану лінію, а на виворотній – дві паралельні прямі. При вишиванні двобічної «кривульки» з обох боків тканини одержують однакову ламану лінію. «Кривулька» широко використовується у вишивці українців Закарпаття, а так звана «волоська кривулька» була поширена у селах долини р. Тересва. Нею часто оздоблювали морщення нагрудної частини жіночих сорочок.

Обметування.

Обметування (обмітування) використовували при кінцевому оформленні вишиваних сорочок, скатертин, серветок, плахт. При відгині країв названих полотняних виробів утворюються рубці. У більшості випадків їх залишали відкритими. Але з перших десятиліть XX ст. їх почали маскувати вишивкою білими, блідо-жовтими, рідше різнокольоровими нитками. Поширене «обметування» повсюдно в Закарпатті, особливо популярне у долинян Тячівського, Хустського районів на жіночих і чоловічих сорочках. Цей шов художнього вишивання виконується справа наліво, з лицевого боку утворюються рівні вертикальні стібки через однакову кількість ниток основи полотна, що з’єднані між собою петлею робочої нитки.

Петлевий («петельковий») шов.

Петлевий («петельковий») шов – це послідовно розміщені на поверхні полотна однакові дужки петельок для оздоблення країв коміра, пазухи, манжет сорочки, місць зшивання полотнищ та рубців на краях полотна. Вишиваний різнокольоровими нитками петлевий шов виконує не лише самостійну роль, але й часто поєднується з іншими техніками вишивання. При вишиванні нитку накладали густими паралельними стібками. При цьому вишивальна нитка проходить під голку і в’яже першу петельку-дужку з наступною. Поширений «петельковий» шов у Закарпатті використовують для оздоблення країв деталей виробу та конструктивних швів. Його поєднують з різними швами художнього вишивання в орнаментах вишивки на одязі.

Джерело: Художня вишивка українців Закарпаття XIX – першої половини XX ст.

Автор: Роман Пилип.