В давнину у наших предків були боги: Купало і Коляда. Вони уособлювали два великих свята — літнє та зимове сонцестояння. Отож, наша коляда походить від прадавнього бога зимових свят — Коляди.
Стародавні новорічні пісні, колядки і щедрівки, обіцяють господарям багатство і добробут. Співаючи колядки, хлопці і дівчата переодягаються у козу, ведмедя, журавля, чорта… Звичай перевіватись у різні костюми також іде із давніх часів і нагадує ігри веселих скоморохів. Головна мета колядників — не тільки звеселити хазяїв, а самим отримати щедру нагороду, але й накликати щастя і достаток для тих, хто працює на землі, у наступному році.
До Вашої уваги деякі з них:
Сонце повернулось на літо,
Скоро буде поспівати жито.
В двері знову стука Коляда,
У віконце Святий вечір загляда.
Навколо хати спокій, мир,
Піднявся тихо місяць з гір.
Давно без діла вже плуги,
І тільки тиша навкруги.
У хаті прибрано все, чисто,
І важний “дідух” урочисто
Вінчає свято Коляди
Вже здавна, кожної зими.
І вся родина в свято дома,
В кошарі сита вся худоба.
А хто пішов селом гуляти,
Той буде цілий рік блукати.
“Коляд, коляд колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, тітко, пирога.
А як не дасте пирога,
Візьму бика за рога,
Поведу на торжок,
Куплю собі пиріжок.”
Господарі колядників пригостили,
На наступний рік запросили.
Адже диво — щедра Коляда
На рік уперед загляда.