Різдвяний Святвечір і власне Різдво і в церковній, і в народній традиції, практично, нероздільні. Православне Різдво щороку відзначають 7 січня. 6 січня, у Святвечір, святкова пісна вечеря переходить у Всеношну службу з запаленою Вифлеємською свічкою.
Головними подіями Різдва є святкове богослужіння і наступний за ним урочистий і вже не пісний обід.
Зміст
Традиції святкування Різдва
Що готують на Різдво
Православне Різдво в Україні здавна вважалося святом домашнім, сімейним, а тому, за столом намагалися зібратися всі покоління родини. Після суворого посту святковий стіл повинен був вражати кількістю смачних і ситних скоромних страв, великою кількістю хмільних напоїв. Але головне місце на столі, як і раніше, віддавалося ритуальній куті, але тепер уже по «жирному», тобто з додаванням коров’ячого масла.
Що дарувати на Різдво
Ще одним ритуальним моментом Різдва є роздача подарунків на згадку про ті дари, які пастухи і царі-волхви піднесли немовляті Христу. Традиційно подарунками були ласощі, іграшки або якісь предмети одягу (шкарпетки, рукавиці, хустки і т.п.). Особливо цінувалися речі, зроблені власними руками. Сім’ї з достатком вважали своїм обов’язком відправити продукти до святкового столу і дитячі речі в дар бідним родичам або просто малозабезпеченим сім’ям. Це завжди вважалося богоугодною справою.
Як колядують на Різдво
За традицією, справжні веселощі починалися ближче до вечора, коли доросле населення залишалося у будинку за святковим столом, а діти і молодь відправлялися колядувати.
Повсюдно були поширені веселі та жартівливі різдвяні колядки, новорічні та хрещенські. В деяких областях ватаги молоді з піснями, зірками, вертепами та мішками для “здобичі” бродили від хати до хати у всі дні свят.
Головною відмінною рисою всіх колядних співів було перебільшення. Господиня в них поставала «світлою княгинею», «білою лебідонькою», яка «світла білого не бачачи» весь рік поралася по господарству – “не доїдала, не допивала, не святкувала». За це їй колядники обіцяли настільки ж перебільшену відплату: «Дай тобі, Господи, сорок корів, сорок поросят та незліченно курочок!».
Звичайно, за такі щедрі побажання не можна було співака не віддарувати. Подавали заздалегідь приготовлені дрібні гроші, пироги, мішечки з борошном, ковбаси, печених курей і яйця, сало, шинку, пляшки і глечики зі спиртними напоями і т.п. – в залежності від заможності господарів. Правда, треба віддати належне розважливості колядників – в бідні хати вони приходили тільки на спеціальне прохання господарів, які теж хотіли отримати свою частку «різдвяної благодаті».
У деяких місцевостях спеціально для колядників у величезній кількості пекли «козулі» – тверде печиво з солодкого прісного тіста в формі стилізованих корів, коней, овець, курей та іншої селянської живності. Козулі розписували фарбованим цукром і ще в Святвечір виставляли на вікно, щоб всі перехожі могли помилуватися рукодільними ласощами і щедрістю господині. Їстівні фігурки служили своєрідним знаком, що в цьому будинку колядників чекає теплий прийом і багате частування.
Колядникам завжди старались щедро віддячити за коляди, адже, якщо вони виявлялися обдуреними в своїх очікуваннях, то їх побажання могли приймати і загрозливий характер:
Не подаси пирога,
Те буде й живота (тобто живності, корови).
Хоч і є, та не в честь:
Нехай дьогтем же доять
І смолою вам цідять!
Якщо подивитися на колядки з точки зору язичницьких вірувань, то, фактично в кожному слові і дії, ми побачимо відгомін давньої магії подібності.
На зібрані гроші колядники знімали хату або теплу комору, де в святочні вечори влаштовували вечорниці – гуляння з іграми, танцями, залицяннями. Догляд та дотримання благопристойності забезпечувався запрошенням будь-якої непитущої бабусі, яка пряла або в’язала, поки молодь розважалася. Часто, саме після таких гулянь по селах відправлялися свати і гралися весілля.
Такі основні давні традиції православного Різдва. Більше про те як правильно відзначати Різдво в Україні дивіться у відео.
Див. також: