Стародавня християнська легенда розповідає, що апостол Андрій Первозваний проповідував християнство в Царгороді, на узбережжі Чорного моря та на берегах Дніпра.
Народні традиції цього дня мають стародавній характер: угадування долі, кусання “калети”. Дівчата ворожать так само, як і на Катерину, а ввечері сходяться разом із хлопцями до просторої хати – щоб було де розбігтися для кусання калети.
Калета — це корж із білого борошна, що його випікають дівчата разом для веселого дійства. Запікають її так, щоб вгризти було важко, в дірку всувають червону нитку і підвішують калету до сволока. Один кінець стрічки довгий і спущений донизу так, щоб можна було смикати за нього і підтягати калету вгору.
Біля касети стає вартовий – “Пан Калетинський”, в руках у нього квач, вмочений у сажу. Вартовий цей запрошує “Пана Коцюбинського” кусати калету. “Пан Коцюбинський” їде до калети верхи на коцюбі. Після довгої жартівливої суперечки між двома “панами”, якщо тільки “Пан Коцюбинський” не засміється, може вкусити калету. Якщо “Коцюбинський” посміхнеться — отримає брудним квачем по обличчю і піде собі геть. Тоді на його місце приходить новий хлопець. Але і вкусити калету не дуже просто — дівчата смикають її за мотузку і вона ніяк не може потрапити до рота “Пану Коцюбинському”. Закінчується гра тим, що калету знімають і ділять між усіма. Дівчатам калета дістається задарма, а ось хлопці платять їм гроші на стрічки.
Влаштували на Андрія вечорниці
Спритні хлопці та дівчата-чарівпиці.
Веселощі по хатах лунають,
Усі один одного розважають.
Печуть “калету” геть усі дівчата,
Щоб смачненький корж кусали хлоп’ята.
Всіх розважає жартами “Калитинський”,
На коцюбі верхи скаче “Коцюбинський”.
-Добрий вечір, пане “Калитинський”!
-Доброго здоров’я, пане “Коцюбинський”!
-Я йду калиту кусати!
-А я буду писку писати!
Жартує, смішить “Калитинський”,
Ледь стримує сміх “Коцюбинський”.
Якщо “гість” посміхнеться раптово,
Мазне пан квачем його скоро.
А квач чорний і весь у сажі,
Коцюбинський брудний та в зневазі.
А як скоро скінчаться розваги,
Калиту скуштувати всі раді.
Зняли зі сволока калиту
Та дали кожному по шматку,
Дівчата першими скуштували,
А хлопці свою долю викували.
Закінчились вже розваги і гадання.
Час чекати здійснення бажання.
Адже під святого Андрія