В давні часи для маленьких діточок перші вишиті сорочки робили з дуже простим узором, нитками синього кольору, всього з декількох хрестиків. Такі візерунки на дитячих вишиванках робили на чисте та щасливе життя. Такі сорочки називали льолями. Їх не підв’язували та були вони без комірця. Дівчатка носили їх до дев’яти років.
Від дев’яти до дванадцяти-тринадцяти років вишиванки вже шили з невеличким комірцем стойкою. Його обов’язково вишивали. “Щоб люди визнавали” — говорили в народі.
Вишита сорочка у дівчат була довгою. Дівчатам не личило показувати своє тіло нікому з рідних, вже не говорячи про сторонніх. Вишиванка оберігала дівочий стан, ховала дівоче тіло від сторонніх очей, хтивих думок та наврочень. Ось чому і нашим сучасним дівчатам потрібно уникати занадто відкритого та відвертого одягу — аби оминали їх всі погані погляди та думки. Тепер вже вишивка на сорочках стала різноманітною, але візерунки вишиванок підпорядковуються своїм законам та уподобам. Все в дівочих вишиванках було до ладу та все мало своє значення.
Щоби сорочка була оберегом, існували певні правила. Так на плічках мати вишивала шість зоряних рядків, а на рукавчиках — дванадцять. Такий візерунок називали “ламана гілка”. Символізує він утворення цілісної системи космічного хаосу з окремих зірок.