Для всіх нас ковбаса – це одна з найбільш звичних страв. І це не дивно, адже ковбасні вироби з’явилися ще тоді, коли не було письма.
Ще в ті часи люди зрозуміли що на відміну від м’яса, ковбаса псується набагато повільніше, а смак має зовсім не гірший.
Перше промислове виробництво ковбаси з’явилося в Стародавньому Римі. Там ковбасу постачали до війська, готуючи її з усього, навіть риби і морепродуктів. І хоча в 5-му столітті Римська Імперія впала, все одно, рецепти не загубилися і стали основою італійської кухні, яка, до речі, сильно вплинула на французьку.
Є багато різних видів ковбаси, які готують з усіх можливих сортів м’яса. Розрізняють копчені, варено-копчені або напівкопчені, варені, в’ялені і навіть кров’яні ковбаси. Для їх приготування використовується м’ясо птиці, свинина і яловичина, баранина і конина.
Ми звикли до того, що ковбасу роблять з фаршу, але на Кавказі, в Азії ковбасу можуть робити і з суцільного шматка м’яса. До речі, бастурму і суджук також відносять до видів ковбаси.
Якщо говорити саме про бастурму і суджук, то вважається, що вони з’явилися завдяки воїнам Чингісхана. Вони клали м’ясо під сідло, аби воно довго збереглося. Там воно засолювалося кінським потом та втрачало зайву вологу, бо було притиснуте вагою вершника.
Суджук до сьогодні готують з конини. А ще тюркські народи люблять кази, які виготовляють з цільної вирізки, яку кладуть в промиту кінську кишку. Потім кази варять, в’ялять або коптять. Це досить дорога страва.
А от суджук не є таким дорогим, як кази, бо його роблять з гірших частин туші.
Бастурму зараз частіше виготовляють з яловичини. Для цього засолюють і кладуть під прес. Так м’ясо втрачає зайву вологу, просолюється, отримує потрібну форму. Потім його обвалюють в спеціях та вішають, аби воно просушилося.
Якщо говорити про історію ковбаси в Європі, то в Середньовіччі її їли аристократи, яким кухарі готували цю страву з заморськими спеціями. Рецепти були дуже різні, все залежало від місцевості. Наприклад, на півдні м’ясо в’ялили, а на півночі – коптили.
В Литві робили копчену ковбасу з дичини і смажили її прямо перед подачею. Для цього обливали міцними напоями та підпалювали.
Фіни взагалі використовували каміння сауни для запікання ковбаси.
А така улюблена всіма італійська салямі – це ковбаса, яка складається не тільки з телятини і свинини, а з багатьох інших видів м’яса. Наприклад віслючатини, оленини, м’яса індички.
Також в неї додавали прянощі, вино, оцет, часник і білий перець. В’ялили таку ковбасу, виклавши на сонце. а коли вона покривалася шаром цвілі – не лякалися, бо саме вона захищала від шкідливих бактерій і дозволяла зробити термін придатності дуже довгим.
А французи створювали такі вишукані страви, як біла теляча ковбаска з коньяком, ковбаса з яблуками і навіть ковбаса з кролика. Дуже відомою стравою є французький андуйет – ковбаса, яку начиняють тонко порізаними смужками тельбухів.
Але найбільше видів ковбаси придумали німці і австрійці. Хоча вони і використовували класичну яловичину та свинину, але постійно вигадували цікаві рецепти, завдяки яким з’явилося багато видів вареної, копченої ковбаси. А ще, саме в Німеччині народився той, хто придумав сосиски – Йохан Георг Ланер. Правда готувати їх він почав уже тоді, коли переїхав до Відню.
Слов’яни готували ковбаски ще з 12-го сторіччя. Але багато рецептів привіз з Німеччини Петро Перший.
Домашня класична ковбаса готувалася з свинини чи яловичини, яку змішували з рубаним салом, часником і перцем. М’ясо різали великими шматками. Всі інгредієнти складали в промиту кишку і запікали в печі. Оскільки нам доводилося багато поститися, ковбаси дуже цінувалися, адже могли зберігатися місяцями. А отже на закінчення посту слов’яни мали смачненьку їжу.
Зараз є дуже багато видів ковбаси, але не всі вони якісні. Тому тим, хто хоче спробувати щось нове – варто приготувати домашню. ковбасу так, як це робили наші пращури. Вона точно буде смачнішою та цікавішою, ніж магазинна.
Ось така історія найпопулярнішої їжі сучасної людини – ковбаси.
