Свята Великомучениця Катерина з Олександрії була вродливою, освіченою і багатою. В 17 років Катерина приймає християнство і відтоді проповідує вчення Христове. За наказом імператора Максиміана – замучена за віру. Дівчину катували кілька днів, вимагаючи, аби вона відмовилася від своєї віри. Та Ангел зійшов з неба і припинив її муки. Дівчина загинула, але за великі страждання її шанують і до наших часів, як святу веливеликомученицю.
День святої Катерини є святом дівочої долі. Саме сьомого грудня дівчата ворожать і закликають долю.
Ранком, ще до схід сонця, дівчата ідуть у садочок і зрізують по гілочці вишеньки. Ставлять її у воду і чекають свята Меланки. В разі, якщо до цього дня вишня зацвіте, то й доля дівчини буде цвісти. Засохне гілочка — не буде весілля у цьому році.
Увечері дівчата збираються у одній хаті і варять для всіх вечерю. Зазвичай, це борщ та каша. Коли вечеря готова, то кожна дівчина вилазить на ворота та, тримаючи горщик з кашею в руках, тричі кричить:
— Доле, моя доле, йди до мене вечеряти!
Якщо півень заспіває саме в цей час, то кажуть це “доля обізвалася”! Якщо ні – дівчина журиться і чекає наступного року.
Кожна дівчина хоче, щоб її доля була доброю. Добру долю дівчата уявляли в образі молодого гарного панича. А погану – обірваною кудлатою жебрачкою. Якою ж вона буде — твоя доля?
А ось віршована версія Дня Катерини:
Дівчата в цей день ворожили.
Гілки вишні у воду садили.
Якщо скоро вишня розів’ється,
То дівчині доля усміхнеться.
Брали горщик каші та рушник,
Виходили з хати до воріт.
Кожна дівчина по черзі
Викликала долю в серці.
Потім довго прислухалася,
Щоб їй доля обізвалася.
Кому — майбутнє щасливе,
Кому — свекруху сварливу.
Ось до першої дівчини
Вийшов пан чарівний, дивний.
Каші грудку скуштував,
Вдачі й щастя обіцяв.
На хвилиночку з’явився
І в повітрі розчинився —
Завітають восени
До дівчиноньки свати.
Свято це дівоче, дивне.
Що намрієш в ніч чарівну,
Все це збудеться.
Чекай на Весільний коровай.
Тож святую Катерину
Не забудь у цю годину
Вшанувати і згадати,
І молитву прочитати.