13 грудня – день святого Андрія: традиції, бешкети та викрадені ворота.

13 грудня – день святого Андрія Первозванного. В цей день церква вшановує апостола Андрія Первозванного – учня і сподвижника Христа – як проповідника учень Христа на українських землях. В літописах згадується, як він, побувавши на Чорному морі, Дніпром піднявся у Скіфію та досяг того місця, де пізніше розкинувся Київ. Літописець Нестор вказував, що Андрій вказав на місце на наддніпрянських кручах і прорік благодать місту, яке на них повстане.

Культурознавці вважають цю подорож історично правдивою, але день святого Андрія із діяннями персонажа євангелія пов’язаний лише умовно. В народі апостола визнають як покровителя шлюбу і повелителя хижаків (хижих звірів).

Патроном хижаків Андрія вважають у гірських селах Буковини, та над Дністром на сході Чернівецької області і на верхів’ях Пруту. Перекази кажуть, що святий збирає у зграї вовків на свій день. А ґазди ввечері перед святом розкладають особливу «андріївську» ватру, щоб вберегти господарство від хижаків. Хазяї розпалюють вогнище з посвяченої в церкві вербової гілки – «бечки», яка зберігається в домі ще з вербної неділі (за тиждень до Пасхи в церквах святять вербу). З ватри вибирають вуглинки, які ще не згасли, і кидають у воду – гасять вогонь. А цією водою окроплюють хлів та стайню.

Вогонь «андріївської» ватри відлякує не лише сіроманців та інших хижих звірів, а ще й відьмаків та ворожбитів. Адже, за гуцульськими повір’ями чарівниці саме о цій порі ходять вулицями сіл, щоб приворожити маржину (так називають худобу) та відібрати її добре молоко. Ще й через це на Андрія корів обов’язково кроплять «від гашеною» водою.

Свято Андрія – єдиний в році день, коли хлопцям пробачаються збитки за всі їхні бешкети. Неодружені хлопці капостять там, де живуть дівчата. Найпоширенішим є зняття хвірток та воріт. Їх заносять на інший кінець села, можуть заховати в озері чи болоті. Ці забави етнографи вважають ритуальними бешкетуваннями, які з часом втратили своє первісне значення – усунення завад на шляху до омріяного шлюбу.

Сьогодні ж збитки на Андрія все більше схожі на недолугі жарти. Так, у Верховинському районі ховають не лише ворота, а ще й, наприклад, собачі будки, замуровують двері брилами зі снігу, перевертають вбиральні, ставлять під вікнами будинків гарбузові голови із запаленими свічками всередині.

На Закарпатті в селах Ракошино, Великі Лази, Середнє хлопці щороку паркани не знімають, а ламають (навіть металеві) і перекривають ними вулиці. Часто висаджують автомобілі на хати. Кілька років тому господареві в селі Красне довелося знімати «Жигулі» з даху. А в Бичкові тиждень старий «Запорожець» стримів на стайні. У Раковці хазяї серед ночі прокинулись від того, що розпачливо кричала їхня коза, яку прив’язали до димаря…

Також на Андрія поширеним є гадання та ворожіння на шлюб, кохання та судженого. І ворожать не лише дівчата, а й хлопці та вдані жінки.