Вишивка гладдю: коса та пряма гладь.

Гладь відноситься до однієї з найпоширеніших технік вишивання в Україні. Вона має багато різновидностей та може бути лічильною чи нелічильною, двосторонньою та односторонньою (лицьовою). На Закарпатті гладь поширю­ється з кінця XIX ст. Вона подібна до стародавнього київсько-полтавського гапту, але відомий і закарпатський її варіант, який близький до сучасної гладі. Ця техніка на Закарпатті не нова. Вона є результатом поступового розвитку гапту та настилування. Це очевидно, бо гаггг на Закарпатті називають «настилом», «настилуванням». Лише долиняни Тересвянської долини називають його «позаїглове» чи «заїглове». На Закарпатті побутують чотири різні види гладі: пряма гладь, коса гладь, лічильна гладь, гладь за контуром малюнка.

Пряма гладь використовується для заповнення великих площин. Вона пов’язана із вирізуванням, стебловим швом та іншими техніками. Найбільшого поширення вона набула в Міжгірському районі. Вишивання прямою гладдю виконується накладанням паралельних стібків певної довжини, які віддалені один від одного на кілька ниток полотна горизонтально або вертикально. Вишивають, рахуючи нитки полотна, створюючи геометричні чи геометризовані рослинні орнаменти.

Коса гладь поширена у вишивці білим по білому, часто виконувалась шовковими нитками на жіночих та чоловічих сорочках. При вишиванні використовують такі техніки, як цирка, колення, довбанка та інші. Косу гладь вишивають, рахуючи нитки полотна. Косу гладь застосовували для оздоблення жіночого та дитячого одягу. Стібки на тканину накладались по діагоналі. Виконують нею геометричні візерунки, найчастіше розети, зірки, які іноді обводять швами іншого кольору.

Джерело: Художня вишивка українців Закарпаття XIX – першої половини XX ст.

Автор: Роман Пилип.

Напишіть відгук