Укранські чоловічі вишиванки.

Робота над вишиванкою для чоловіка мала розпочинатись у “чоловічий” день: вівторок або четвер. Найкращим рахувався четвер. Обов’язковим, під час роботи над вишиванкою, вважалось зав’язування вузлика на кінці нитки. Старші люди казали: щоб злі сили через пропущені місця не проникали.

Прикрашали вишивкою комір та рукава сорочки. В разі, якщо вишиванку носили на випуск — то і низ. Довжина візерунку на чоловічій вишиванці мала бути такою, щоб прикривала сонячне сплетення. Цьому надавалось велике значення.

На чоловічих, так саме як і на жіночих сорочках майстрині вишивали узори-обереги. Так матері шили вишиванки своїм синам, сестри — своїм братам, дружини — своїм чоловікам. І кожна з них вкладала у свою роботу силу, яка б боронили чоловіка, котрому була назначена сорочка, від біди та лиха. Про цю силу, яку жінка вкладає у свою роботу, добре сказано у пісні «Мамина сорочка»:

Як я малим збирався навесні

піти у світ незнаними шляхами –

сорочку мати вишила мені

червоними і чорними нитками.

Наші предки, прадавні слов’яни, які проживали на території сучасної України, ходили у довгих, до колін, сорочках. Такі сорочки носили поверх штанів. Навколо низенького коміра-стойки сорочка “призбірувалась”. Такі сорочки ще й в наш час є у Карпатах. На поясі сорочку перев’язували спеціальним паском.

У сучасних чоловічих вишитих сорочках вишитими роблять вузький комір-стойку, розріз, що посередині грудей та низ рукава. Зав’язується комір сорочки шнурком, сплетеним із ниток в тон візерунку на сорочці.

Кожна дівчина сорочку для свого нареченого вишивала власноруч. Найчастіше дівчина не знала, яким же буде її наречений, а тому сорочки не зшивала. При роботі над вишиванкою для нареченого дівчина вкладала в неї всю ніжність, повагу та любов до свого майбутнього чоловіка, на які була здатна.

Цю весільну сорочку нареченому напередодні весілля приносили свати. Весільна сорочка нареченого, як і сорочка нареченої, протягом життя могла бути одягнена лише двічі.

На чоловічих вишиванках у візерунках використовували як рослинні, так і геометричні мотиви. Часто у візерунках використовували листя дуба. Дуб здавна уособлював силу, міцність, довголіття. Отже кожна вишивальниця бажала, щоб чоловік, що буде носити цю сорочку був міцним, мов дуб. Виноград, оповитий дубовим листтям теж широко застосовувався при вишиванні сорочок для чоловіків.

Залишити відповідь