Стрітення – 15 лютого

В народі кажуть, що у цей день зима іде туди, де було літо, а літо — де була зима. По дорозі вони зустрічаються і сперечаються між собою. Якщо до вечора стане тепліше – літо перемогло зиму, а якщо холодніше — зима.

В цей день у церквах святили воду і свічки. Посвячені на Стрітення свічки звалися “громничими”, бо іх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегтися від грому та блискавки. Від “громничої” свічки і саме свято називалося колись “Громниця”.

Стрітенській воді також приписувалася магічна сила. Нею натирали хворі місця, кропили вулики, давали пити худобі…

Марія Діва, найніжніша з мам,

Яких лиш тільки бачила земля,

Принесла у Єрусалимський храм

Своє дитятко, миле немовля.

Там Симеон був, праведник старий,

Який давно усе в житті збагнув.

Зненацька голос він почув згори,

А то ж йому сам Дух Святий шепнув:

“Тут Божий Син, провісник майбуття,

І, Симеоне, це для тебе знак…”

А Симеон на руки взяв дитя,

Помилувався ним і мовив так:

“Щасливий дуже тим, що з волі Бога

Відчув я несказанну благодать:

Побачив я Спасителя самого —

Тепер спокійно можу помирать”.

Про що знаменну зустріч у народі

Рознеслась миттю звістка там і тут.

І кожен рік день Стрітення відтоді

Святкує радо православний люд.

Святом цим зігріті ми

З давнини й донині.

Відзначають Стрітення

Так по Україні:

Свята кращого нема –

Стрілись Літо і Зима!

Тільки зважте, Зима хоч така є,

Але ж Літа в село не пускає.

І стоять вони — лаються, б’ються

Та тоді, як поб’ються, сміються…

Бо, звичайно ж , жартома

Б’ються Літо і Зима!

Бо Зима, хоч і зла,

Та не спинить тепла…

Залишити відповідь