Поливаний або Великодній понеділок.

Після свята Пасхи на Закарпатті зазвичай святкують «поливаний» або Великодній понеділок. В цей день безперервно б’ють у дзвони в церквах (особливо в селах). Саме в цей день (лише один раз на рік) до процесу биття в дзвони може долучитися кожен бажаючий хлопець, хоч на дзвіниці й господарює дзвонар. Також вірять в те, що, якщо в цей день постояти під дзвоном, то цілий рік буде міцне здоров’я.

Поливаний понеділок багатий на традиції і звичаї. У деяких районах Закарпаття хлопці запасають пляшками чи навіть відрами простої води і поливають дівчат, які трапляються їм на вулицях. Також доволі звичним є навідування таких хлопців у гості до дівчат. Вони можуть облити їх прямо в будинку, але частіше витягують на вулицю і вже тоді обливають з голови до ніг. Багатьом дівчатам в цей день доводиться змінювати одяг по кілька разів; це вже нікого не дивує. В нову традицію входить також обливання водою транспорту, який трапляється поливальникам на шляху.

Є ще одна подібна традиція. Вона стосується здебільшого південних районів закарпатського краю, які межують з Румунією, Словаччиною чи Угорщиною, чи місць, де проживає діаспора вказаних країн. У цих селах та містах в поливаний понеділок або, як ще його називають, на поливалки всі хлопці та чоловіки, від найменшого до найбільшого, «озброюються» жіночим духами або парфумами і навідуються в гості до осель, в яких проживають їхні знайомі жінки та дівчата (найперше – до родичів та близьких, а далі – до решти знайомих та іноді навіть до незнайомих) і, хто легенько, а хто – не дуже, поливають (пшикають) їх цими духами. Найчастіше ллють на шию та волосся. Жінки та дівчатка дякують за це малим хлопчикам писанками, шоколадними яйцями або «кіндерами».

Господарі дому цього дня повинні бути готовими до прийому великої кількості гостей, бо поливальники приходять без попередження.

Напишіть відгук