Низинка. Вишивка низинкою.

Низинка є найбільш поширеною технікою вишивання не лише у Закарпатті, але по всій Україні. Це – одна з найсгародавніших технік, що бере свій початок від ткання. Ф. Шпала відзначив, що вона є найбільш поширеною і самобутньою в українців Закарпаття. Ця техніка має кілька різновидів та локальних місцевих назв. Так, на території закарпатської Гуцульщини її називають «знавіворіткова», долиняни в Іршавському районі – «низь», «низина», а її різновидності – під назвою «настил» («настилуванння»), «заволікування» («занизування») і «заіглове». Очевидно, до них треба віднести також ідентичну із заволікуванням техніку «перебирання».

І. Ф. Симоненко вважав, що ці техніки в минулому були домінуючими, а в ряді випадків – єдиними. Виконується ця техніка вишивання із зворотного боку полотна, ниткою одного кольору, який згодом визначає колорит всієї вишивки. Низинкою виконувались розводи візерунка, тло, а окремі частини орнаментальних мотивів вишивалися нитками іншого кольору. Низинка є єдиною технікою, якою лицьовий бік вишивки утворюється з виворотного боку. Низинка виходить густо, туго, стібки щільно лягають один біля одного по всьому полю.

Нанесення складних орнаментальних мотивів з допомогою голки і нитки на тканину з виворотного боку вимагає від вишивальниці вправності та художньо-технічної майстерності. Високим художньо-технічним рівнем виділяється низинка Бойківщини і Гуцульщини. З низинкою часто використовуються інші вишивальні техніки та шви, які в художньому ладі вишивки відіграють скоріше доповнюючу роль. Такими у вишивці гуцулів Рахівщини можемо вважати стебловий шов, кушнірський шов, низинний шнурок, мережку-цирку та вирізування у бойків Міжгірського району. Інколи в композиції візерунка вони відіграють важливу роль, бо формують тип візерунка (стрічковий чи рапортний, доцентровий).

Низинка

Джерело: Художня вишивка українців Закарпаття XIX – першої половини XX ст.

Автор: Роман Пилип.

Напишіть відгук