Масляна та млинці. Традиції святкування.

Останні сім днів перед Великим постом на сході України називають Масляною, а на заході – Масницею. Перший день Масляної називають «м’ясопусною неділею». Обов’язковим на столі в цей день є холодець із ніжок свині. Тому день на Слобожанщині цей називають «ніжкові заговіни». За звичаєм в цей день після обіду хлопці й дівчата виходять на подвір’я і кидають у ворота кістками, а хто не докине – той не доживе до Великодня.

На Західній Україні нема такого звичаю, але в «м’ясопусну неділю» тут також варять холодець з великою кількістю м’яса (бо це остання можливість перед тривалим постом вдосталь наїстися). Тут влаштовують катання на санях, народні гуляння на берегах річок та озер. Смажать круглі, як сонце, млинці не лише по домівках, а й просто неба. А такими смачнючими вони бувають лише на Масницю. Млинці подають зі сметаною, родзинками, сиром, з яблуками із корицею, з медом, журавлиною… а Закарпаття – край багатий на плоди та ягоди, тому тут з них готують леквари (варення особливого приготування), з якими також подають млинці. Найпопулярнішою з ягід у нас є «яфина» – високогірні ягоди, що ростуть на полонинах, темно-чорного кольору, багаті на вітаміни та мікроелементи.

Усі веселяться та збираються до хлопців, які засиділися в парубках та ще не оженилися, на гостини. Приходять до хат великими громадами та співають жартівливих пісень і веснянок. Бідоласі-хлопцю прив’язують до ноги колодку – мовляв, краще мати дружину, аніж колодину. На цих вечорницях хлопці придивлялися до дівчат, аби обрати собі пару і на весняні вечорниці просто неба ходити вже у парі.

Ще один цікавий звичай на Масляну – укладання мирових угод з ворогами. Для цього збиралося товариство і всім годилося помиритися, щоб весняну сівбу проводити не поодинці, а громадою. Бо ж за бороною лихословити не годилося, не можна навіть думати лихого. За таким чоловіком ходить дідько і сіє чортополох.

Останній день Масляної – завершальний – «сиропусна неділя». В «сиропусну неділю» варять вареники, примовляючи, що й «бусурмани у цей день вареники їдять». Не знаємо, їдять чи ні, та саме цього дня завершуються в українців зимові свята. Тому готується святкова вечеря, приходять в гості родичі, просять пробачення один у одного за всі непорозуміння та образи, бо завтра прийде новий день і почнеться Великий піст – час переосмислення життя, час великого очищення, час втілення в життя всіх планів, задуманих ще на Різдво.

Напишіть відгук